Лети на Місяць

Як потрапити на Місяць?

Місяць — справжній світ, на який можна сісти, зі своїм ландшафтом, що зберігається, як і земний. Ти летиш туди ракетою; автопілот веде всю подорож. Радіус Місяця — 273 км, чверть земних 1000 км.

• 1,62 м/с²гравітація Місяця (0,165 g)
• 273 кмрадіус Місяця
• 4,2 км/свід Землі до низької орбіти
• 3,4 км/сз поверхні Місяця додому

1. 1

   Збудуй ракету з достатньою дельта-v

   Два баки сягають посадки на Місяць; чотири баки — туди й назад. Метанові баки дають близько 7,0 і 8,3 км/с. Візьми запасні дьюари у вантажному модулі, якщо хочеш заправитися там, нагорі.

2. 2

   Задай пункт призначення

   Натисни N у кокпіті й обери Місяць або вибери точку посадки на мапі: вона покаже маршрут і те, чи впорається твоя ракета.

3. 3

   Запали двигун

   Space, потім P для автопілота. Він здіймається, виходить на орбіту, розганяється до Місяця, коригує курс, виходить на місячну орбіту й сідає. Прискорення часу само пришвидшує політ.

4. 4

   Сідай

   Ракета дрейфує до обраної точки й зависає на 20 м над нею перед посадкою. Якщо вона прибуває надто далеко (понад 6 км на Місяці), то сідає якнайближче й повідомляє про це.

5. 5

   Лети додому

   Сядь на борт, обери «Назад на Землю», запали двигун. Ракета проходить на 100 км над Землею і спершу гальмує на низьку орбіту, бо прямий вхід на 4,4 км/с спалив би обтічник.

Який вигляд має Місяць?

• Чорне небо й жодної погоди: ні повітря, ні дощу, зірки вдень. Земля нерухомо висить на небі (Місяць завжди повернутий до неї одним боком) і проходить свої фази. Звуки долинають приглушено, крізь скафандр.
• Низька гравітація: 1,62 м/с², у шість разів слабша, ніж на Землі. Ти стрибаєш набагато вище й падаєш повільніше.
• Пилові пустелі й височини: темні моря, вкриті ряботинням реголіту, світлі анортозитові височини та лабіринти каньйонів завширшки 4–9 м і завглибшки до 32 м.
• Кратери всіх розмірів — від кількох метрів до кратерних світів завширшки 28–60 км із терасними стінами й кільцем вершин.
• Внутрішні світи на дні великих кратерів: срібний ліс, сад ліхтарних дерев із кристалічними плодами, кристалічні гаї та крижані поля, з місячним мохом і зірковими папоротями.
• Під землею: склепінчасті зали під внутрішніми світами, шахти від дна кратерів, тріщини та лавові труби.

Чи є життя на Місяці?

• Перлокрил: гігантський птах, що ширяє над кратерами. Приручи його зірковими папоротями (близько восьми), надінь на нього небесне сідло — і він понесе тебе будь-куди: двічі Space, щоб злетіти. Доправ його на Землю ракетою, на повідку, по нашивку «Повернення додому».
• Пилоспин: травоїдна істота в панцирі, що ходить стадами. Ножиці дають її пиловий войлок (набивка для ракет), а ще вона кожні 6–9 хвилин скидає гелій-3; розводь її місячним мохом.
• Жеодовий равлик: їсть кристал і залишає кварц кожні 5–8 хвилин, а кремній — без жодних гір. Сітка під загоном збирає те, що вони скидають.
• Пилова паща: ворожа, плаває в реголіті й вибухає з-під пилоспинів і гравців. Її пластини вдвічі скорочують потрібні панцирні частини кокпіта чи обтічника.

Що можна знайти й зробити на Місяці?

• Руди: титан лише на глибині 2–60 м (на Землі 90–200 м), ільменіт під морями, метеоритне залізо під стінами кратерів, боксит і анортозит на височинах, мідь у стінах лабіринтів, кварц і самоцвіти в кристалічних гаях, гелій-3 і лід у великих кількостях біля полюсів. Кожен вид має також гігантські поклади.
• У печі: ільменіт дає 2 злитки титану за половину вугілля, метеоритне залізо — 2 злитки сталі без вугілля, анортозит (на кабелі під напругою) — 2 злитки алюмінію, реголіт — 32 скла. Гелій-3 горить учетверо довше за вугілля.
• Будівництво: місячна деревина дає дошки, двері й меблі; бетонозмішувач робить бетон із реголіту й води.
• База на Місяці, що сама виробляє ракетне паливо, алюміній і теплові щити, — це мета шляху прогресу.

Оновлено 2026-10-22